Жовта зона. Тактична медицина.


    
Вже 7 рік йде війна, продовжують гинути цивільні й військові на полі бою, отримуючи травми, несумісні з людським життям. 
Продовжують гинути за нашу країну. 
За кожного з нас. 
За перемогу над ворогом. 
З Україною в серці.

Отже, підсумуємо те, про що була мова на попередньому уроці та окреслимо основні важливі моменти:
1. Надаючи само- і взаємодопомогу на полі бою на етапі «під вогнем» (в червоній зоні), військовий має вміти зупинити масивну (критичну)  - зовнішню кровотечу з ран верхньої та нижньої кінцівок за допомогою турнікета або джгута так, щоб уникнути повторного ураження супротивником. 

2. Прямий тиск на рану, тампонування ран, накладання компресійної пов’язки не застосовують через небезпеку поранення того військовослужбовця, який би це проводив. Єдиним винятком із цього правила є притискання коліном санітара стегнової артерії в пахвинній ділянці пораненого перед накладанням турнікета (джгута) на нижню кінцівку. Цей прийом зменшує кровотечу і дає можливість підготувати турнікет, проте збільшує ризик поранення санітара.

3. Кожен військовослужбовець повинен мати турнікет (джгут), готовий до використання в доступному стандартному місці (ліва верхня сумка розгрузки), і вміти ним користуватися. На лінії вогню — у секторі обстрілу — поранений має самостійно легко й швидко дістати власний турнікет (джгут). Не потрібно ховати свій турнікет (джгут) на дні аптечки! Турнікет (джгут) можна накладати на одну точку (а за потреби й більше — на обидва плеча або обидва стегна поверх одягу).

4. Під час перебування в червоній зоні, кровотечу, яка не загрожує життю, потрібно
проігнорувати.  

5. Зупинити масивно кровотечу за допомогою джгута (турнікету) можна не тільки на кінцівках, але й з ран шиї чи тулуба.

ТЕМА УРОКУ: 
Надання домедичної допомоги в зоні тактичних умов (жовта зона). 

     У зоні тактичних умов (жовтій зоні) поранений перебуває в укритті, де зменшена вірогідність вогневого впливу супротивника (підвал, бліндаж тощо). Якщо вогонь супротивника припинено, то червона зона автоматично переходить у жовту. Доступні засоби для надання домедичної допомоги на початковому етапі обмежені індивідуальною аптечкою пораненого бійця та бійця, який надає йому
домедичну допомогу. Проте для надання допомоги пораненому в жовтій зоні командир, за можливості, завжди залучає бойового медика взводу або старшого бойового медика роти, у наплічнику якого є додаткові ресурси для рятування життя пораненого.
     Варто пам’ятати, що жовта зона дуже умовна, оскільки в будь-який момент може
стати як червоною, так і зеленою. Надання допомоги здійснюється з постійним очікуванням у будь-який момент повторної сутички із супротивником. Тому обсяг допомоги, як і раніше, диктується тактичною ситуацією, а час евакуації може вимірюватися від хвилин до кількох годин.

1. Подивіться навчальний фільм "Тактична медицина. Жовта зона"
Зверніть увагу на: алгоритм первинного огляду пораненого, визначення ознак життя, контроль кровотечі. Переведення в стабільне положення.Алгоритм повного огляду пораненого. Ознаки відкритої рани грудної клітки. Ознаки важкого (критичного) стану пораненого. Алгоритм накладання пов'язок. На послідовність накладання пов’язки на грудну клітку, голову, живіт, пахову зону, на відірвану кінцівку, на шию. Алгоритм накладання герметичної повязки. Як відбувається проведення голкової декомпресії.

! За результатами перегляду фільму складіть чіткий алгоритм дій (послідовність дій) парамедика чи бійця-рятувальника у жовтій зоні.


2. Подивіться план дій військового парамедика у разі вузлової кровотечі у пораненого. Зверніть увагу на техніку тампонування (тампонади) рани.

! За матеріалами навчального фільму дайте відповідь на запитання: 

1) Які матеріали застосовують в тактичній медицині під час тампонади рани?
  2) Складіть "Основні правила тампонади рани в тактичній медицині"



  ДО УВАГИ! 
 Загальновійськовий набір таблеток містить антибактеріальний лікарський засіб та комплект із двох лікарських засобів, які мають знеболювальну дію в разі незначного та помірного болю.
• якщо поранений страждає від сильного болю настільки, що це заважає йому продовжувати ведення бою, покликати на допомогу старшого бойового медика роти;
• після вторинного обстеження і надання домедичної допомоги пораненого слід повернути в стабільне положення на боці, запобігти переохолодженню — скористатися термопокривалом;
• якщо можливо, з пораненим слід розмовляти, підбадьорювати, заспокоювати, пояснювати, що збираєтеся робити.
   
  Серцево-легенева реанімація на полі бою в поранених із вогнепальними ураженнями, які непритомні й не дихають, буде безуспішною, тобто її не виконують.
Після завершення надання домедичної допомоги повідомляють про це командира та передають інформацію евакуаційній команді, після цього продовжують виконання бойового завдання. 



Немає коментарів:

Дописати коментар