ТЕМА: Техніка винесення пораненого з небезпечної зони.
1. Розглянь малюнок.
Якщо би ти була військовим журналістом, як би ти розповіла про ситуацію, що склалася? Придумай підпис до цього фото,якщо б ти розміщувала його на шпальтах газети.
Винесення пораненого з небезпечної зони необхідне для уникнення повторного ураження та безпечного надання медичної допомоги.
2. Переглянь навчальний фільм з тактичної медицини циклу "Знати, щоб вижити":
- пригадай послідовність дій бійця-рятувальника, подивись, як застосувати ці знання на практиці;
- подивися, як діє боєць-рятувальник в червоній зоні в ситуації поранення одного з бійців;
- зверни увагу, як відбувається відтягування пораненого з зони обстрілу до безпечної зони.
Відтягування пораненого бойовим медиком взводу (стрільцем-санітаром). Залежно від характеру поранення, він може відтягнути на собі пораненого у положенні на боці , на спині, а також із застосуванням елементів спорядження та обмундирування.
1. Дай відповідь на запитання:
- Як працює боєць-рятувальник у цьому випадку? Які техніки витягування пораненого з зони обстрілу він використовує? На які основні рекомендації (поради) слід звернути?
Винесення пораненого із зони обстрілу (із зони «під вогнем», червоної зони) представниками штатних і позаштатних посад медичної служби підрозділів передбачає:
- відтягування пораненого із зони обстрілу: а) бойовим медиком взводу (одним стрільцем-санітаром); б) двома стрільцями-санітарами;
- винесення пораненого із зони обстрілу: а) одним стрільцем-санітаром; б) двома стрільцями-санітарами; в) на санітарних ношах ланкою санітарів-носіїв.
Ці заходи здійснюють під вогневим прикриттям; із застосуванням засобів маскування, особистої безпеки; з використанням захисних властивостей будівель, рельєфу місцевості та конкретних умов бойової обстановки.
Відтягування поранених із зони обстрілу. Військовослужбовець, який отримав поранення, перебуваючи в зоні обстрілу («під вогнем», червона зона), потребує евакуації за її межі. Масивна кровотеча, яка може виникнути через поранення, є основною причиною смерті на полі бою в перші хвилини. Тому, за її наявності, необхідно зупинити кровотечу накладанням турнікета (джгута) і відтягнути пораненого на невелику віддаль (1020 м), за межі небезпечної зони з метою захисту від повторного ураження та проведення інших заходів домедичної допомоги в безпечних умовах.
Пріоритет під час евакуації пораненого із зони обстрілу — особиста безпека санітара.
Під час відтягування пораненого з небезпечної зони виникає ризик бути пораненою особі, яка надає допомогу. Зменшувати небезпеку можна по-різному. За можливості, поранені мають самі собі накласти турнікет (джгут) і самостійно відповзти чи навіть відбігти з небезпечного місця. Якщо це неможливо, основним способом захисту бойового медика взводу (стрільця-санітара) від поранення під час зупинки масивної кровотечі та відтягування пораненого з небезпечної зони є вогнева перевага воїнів свого підрозділу.
Підповзаючи до пораненого (якщо можливо — з боку голови), важливо не підніматися вище його тіла, таким чином захищаючи себе від ураження супротивником. Потрібно попередити постраждалого про своє наближення, щоб він не відкрив вогонь у ваш бік. Важливо пам'ятати, що поведінка пораненого може бути непрогнозованою, і для запобігання цьому необхідна дружня підтримка, використання подібних до цієї фрази: «Друже, я біля тебе, зараз допоможу».
Необхідно мати на увазі, що сучасні військові засоби індивідуального захисту (бронежилет, каска), зброя, боєприпаси, аварійне спорядження, вода, засоби зв'язку та інше устаткування зазвичай збільшують масу солдата на 25-30 кг. Вибираючи спосіб відтягування, беруть до уваги захисні властивості будівель, рельєфу місцевості та конкретні умови бойової обстановки.
Відтягування пораненого бойовим медиком взводу (стрільцем-санітаром). Залежно від характеру поранення, він може відтягнути на собі пораненого у положенні на боці, на спині, а також із застосуванням елементів спорядження та обмундирування.
Небезпечніше для бойового медика — самому відтягувати пораненого стоячи або навприсядки, утримуючи за спорядження (ззаду — за евакуаційну петлю, або збоку — за лямку бронежилета, за підпахвові ділянки або за передпліччя.
Відтягування пораненого в небезпечну зону може відбуватися за лямку бронежилета з вогневою відповіддю, на м'яких ношах одним санітаром, на м'яких ношах двома стрільцями-санітарами, на спині (спосіб Гауса), на руках перед собою та плечах. Винесення пораненого може відбуватися одним стрільцем-санітаром на плечах, на спині ланкою санітарів-носіїв (спосіб Гауса), за плечі та ноги або «один за одним».
Щоб винести пораненого на руках, санітари-носії створюють сидіння за допомогою трьох або чотирьох рук. Якщо поранений непритомний або не може триматися за шиї санітарів-носіїв, вони стають біля нього обличчям один до одного, кожний опускається на одне коліно (санітар-носій з лівого боку — на ліве, з правого — на праве), підкладають під сідниці постраждалого «замок» з трьох рук як сидіння (четверта рука одного із санітарів-носіїв, яка покладена на плече другого, буде опорою для спини постраждалого) і піднімаються для руху в повний зріст.
Немає коментарів:
Дописати коментар